Young Folks

At a small counter in the main hall, the volunteer organization Young Folks has a welcome point for help. Iryna is one of the Young Folks. She is from Ukraine and most of her time is spent helping here. “I’m only 13. I can’t donate money for the Ukrainian army, but I can support and help by donating my time,” she explains.

On February 24, she immediately left Odesa and crossed the border to Moldova at 5.00 am in the morning. She was with her parents, an older brother, his wife and their 9-month-old baby. They were supposed to continue to another brother in the USA, but because the baby didn’t have a passport, they couldn’t. Months later, after lots of challenges and many stops in different countries, they ended up in Latvia.

Dedication

Iryna is a powerful and dedicated teenager with many interests. She used to take painting and drama classes and courses in informatics. Despite her young age, she herself used to teach people of all ages ceramics too. One of her greatest passions when living in Odesa. “I lost what had me feeling best when we had to leave,” Iryna states after telling about her life before.

In Riga, she has arranged ceramic courses for the Ukranian kids during the summer, but she misses home, the ceramics studio, her friends and her grandparents. Uncertain of when and if she will be going back.

The future

When thinking of the future, she gets worried. There is still war, the economy is bad and rebuilding is gonna take a long time. “War is terrible. I’m not a politician, but there is no reason to kill people. This should not be happening. Especially in a modern world, because everything nowadays can be solved with words,”  Iryna is precise when choosing her own words.

Finding the meaning

The sun sets and for Iryna it is yet another day spent at the bus station helping people. Her mom arrives in a car to pick her up. Her parents have always supported her in all she has been doing. Before driving away, she says, “I really can’t change anything about the war, but I can help people. This is meaningful… No matter what, we should not give up, and move forward. Hope always dies last”.

Support our work

МОЛОДЬ

За невеликою стійкою в головному холі волонтерська організація "Молоді люди" організувала пункт прийому допомоги. Ірина - одна з "Молодих людей". Вона родом з України і більшість свого часу проводить тут, допомагаючи біженцям. "Мені лише 13 років. Я не можу жертвувати гроші на українську армію, але я можу підтримувати і допомагати, жертвуючи свій час", - пояснює вона.

24 лютого вона негайно виїхала з Одеси і о 5.00 ранку перетнула кордон з Молдовою. З нею були батьки, старший брат, дружина брата та їхня 9-місячна дитина. Вони повинні були продовжити шлях до іншого брата, що живе в США, але через те, що у дитини не було паспорта, вони не змогли здійснити цей план. Через кілька місяців, після безлічі проблем і багатьох зупинок у різних країнах, вони опинилися в Латвії.

ПРИСВЯЧЕННЯ

Ірина - сильний і цілеспрямований підліток, і має багато захоплень. Вона відвідувала гуртки малювання та театрального мистецтва, курси інформатики. Незважаючи на свій юний вік, вона сама навчала людей різного віку кераміці - одне з її найбільших захоплень, коли вона ще жила в Одесі. "Коли нам довелося поїхати- я втратила те, що давало мені найкращі відчуття", - ділиться Ірина після розповіді про своє попереднє життя.

Влітку, у Ризі вона організувала курси кераміки для українських дітей, але все ж вона сумує за домом, керамічною студією, друзями, бабусею і дідусем. Вона не знає, коли повернеться і чи повернеться додому взагалі.

МАЙБУТНЄ

Коли вона думає про майбутнє, її охоплює тривога. Війна триває, економіка країни в поганому стані, а відбудова займе багато часу. "Війна - це жахливо. Я не політик, але я знаю, що немає причин вбивати людей. Цього не повинно відбуватися. Особливо в сучасному світі, адже зараз все можна вирішити за допомогою слів", - намагається підібрати слова Ірина.

ЗНАЙТИ СЕНС

Сонце сідає, і для Ірини це ще один день, проведений на автостанції, де вона допомагає людям. За нею приїжджає мама на машині. Батьки завжди підтримували її в усьому, що вона робила. Перед від'їздом вона каже: "Я не можу нічого змінити у війні, але я можу допомагати людям. Це має сенс... Незважаючи ні на що, ми не повинні здаватися, а повинні рухатися вперед. Надія завжди вмирає останньою".

Junge Leute

An einem kleinen Tresen in der Haupthalle bietet die Freiwilligenorganisation Young Folks eine Anlaufstelle für Hilfe an. Iryna ist eine der Young Folks. Sie kommt aus der Ukraine und verbringt die meiste Zeit damit, hier zu helfen. “Ich bin erst 13. Ich kann kein Geld für die ukrainische Armee spenden, aber ich kann unterstützen und helfen, indem ich meine Zeit spende”, erklärt sie.

Am 24. Februar verließ sie Odesa sofort und überquerte um 5.00 Uhr morgens die Grenze zur Republik Moldau. Sie war mit ihren Eltern, einem älteren Bruder, seiner Frau und ihrem 9 Monate alten Baby unterwegs. Eigentlich sollten sie zu einem anderen Bruder in die USA weiterreisen, aber weil das Baby keinen Pass hatte, konnten sie das nicht. Monate später, nach vielen Herausforderungen und vielen Zwischenstopps in verschiedenen Ländern, landeten sie schließlich in Lettland.

Widmung

Iryna ist ein starker und engagierter Teenager mit vielen Interessen. Sie besuchte Mal- und Theaterkurse sowie Kurse in Informatik. Trotz ihres jungen Alters unterrichtete sie selbst Menschen aller Altersgruppen in Keramik. Eine ihrer größten Leidenschaften, als sie in Odesa lebte. “Ich habe das verloren, was mir am besten gefallen hat, als wir gehen mussten”, sagt Iryna, nachdem sie von ihrem früheren Leben erzählt hat.

In Riga hat sie während des Sommers Keramikkurse für die ukrainischen Kinder organisiert, aber sie vermisst ihr Zuhause, die Keramikwerkstatt, ihre Freunde und ihre Großeltern. Sie weiß nicht, ob und wann sie zurückkehren wird.

Die Zukunft

Wenn sie an die Zukunft denkt, macht sie sich Sorgen. Es herrscht immer noch Krieg, die Wirtschaft ist schlecht und der Wiederaufbau wird lange dauern. “Krieg ist schrecklich. Ich bin keine Politikerin, aber es gibt keinen Grund, Menschen zu töten. Das sollte nicht passieren. Vor allem in einer modernen Welt, in der alles mit Worten gelöst werden kann”,  Iryna wählt ihre eigenen Worte sehr genau.

Finding the meaning

Die Sonne geht unter und für Iryna ist es ein weiterer Tag am Busbahnhof, an dem sie Menschen hilft. Ihre Mutter kommt mit dem Auto und holt sie ab. Ihre Eltern haben sie bei allem, was sie getan hat, immer unterstützt. Bevor sie wegfährt, sagt sie, “Ich kann wirklich nichts am Krieg ändern, aber ich kann Menschen helfen. Das ist sinnvoll... Egal was passiert, wir sollten nicht aufgeben und weitermachen. Die Hoffnung stirbt immer zuletzt”.

Young Folks

Ved en lille disk i hovedhallen har frivillig organisationen Young Folks et velkomstcenter for at hjælpe. Iryna er en af de frivillige i Young Folks. Hun er fra Ukraine, og det meste af hendes tid bruger hun på at hjælpe hér. “Jeg er kun 13 år. Jeg kan ikke donere penge til den ukrainske hær, men jeg kan støtte og hjælpe ved at donere min tid,” forklarer hun.

Den 24. februar forlod hun straks Odesa og krydsede grænsen til Moldova klokken 5 om morgenen. Hun var sammen med sine forældre, en ældre bror, hans kone og deres 9 måneder gamle baby. De skulle fortsætte til en anden bror i USA, men fordi babyen ikke havde et pas, kunne de ikke rejse. Måneder senere, efter mange udfordringer og mange stop i forskellige lande, endte de i Letland.

Engagement

Iryna er en stærk og dedikeret teenager med mange interesser. Hun plejede at tage maleri- og drama klasser samt kurser i informatik. På trods af sin unge alder underviste hun selv folk i alle aldre i keramik. En af hendes største lidenskaber, da hun boede i Odesa. “Jeg mistede det, der fik mig til at føle mig bedst, da vi blev nødt til at flygte,” siger Iryna efter at have fortalt om sit liv før.

I Riga har hun arrangeret keramikkurser for de ukrainske børn om sommeren, men hun savner hjemmet, keramikstudiet, sine venner og sine bedsteforældre. Stadig mere usikker på, hvornår og om hun vil vende tilbage til sit hjemland.

Fremtiden

Når hun tænker på fremtiden, bliver hun bekymret. Der er stadig krig, økonomien er dårlig, og genopbygningen vil tage lang tid. “Krig er forfærdelig. Jeg er ikke politiker, men der er ingen grund til at dræbe mennesker. Det bør ikke ske. Især i en moderne verden, for alt kan løses med ord i dag,” siger Iryna præcist, når hun vælger sine egne ord.

At finde meningen

Mens solen går ned, har Iryna brugt endnu en dag på busterminalen med at hjælpe mennesker på flugt. Hendes mor ankommer i en bil for at køre hende hjem. Hendes forældre har altid støttet hende i alt, hvad hun har gjort. Inden de kører væk, siger Iryna: “Jeg kan virkelig ikke ændre noget ved krigen, men jeg kan hjælpe mennesker. Det er meningsfuldt... Uanset hvad bør vi ikke give op og gå videre. Håbet dør altid sidst.”

YOUNG FOLKS BIEDRĪBA

Neliels galdiņš autoostas galvenajā zālē ir kļuvis par brīvprātīgo organizācijas Young Folks palīdzības punktu. Irina ir viena no Young Folks. Viņa ir no Ukrainas un lielāko daļu sava laika pavada šeit kā brīvprātīgā palīdzot citiem. “Man ir tikai 13. Es nevaru ziedot naudu Ukrainas armijai, bet es varu atbalstīt, ziedojot savu laiku,” viņa paskaidro.

24.februārī viņa nekavējoties pameta Odesu un 5:00 no rīta šķērsoja robežu ar Moldovu. Viņa bija kopā ar saviem vecākiem, vecāko brāli, viņa sievu un viņu 9 mēnešus veco mazuli. Viņi plānoja doties pie otra brāļa, kurš dzīvo ASV, bet, tā kā mazulim nebija pases, viņi to nevarēja izdarīt. Pēc neskaitāmiem pārbaudījumiem un daudzām pieturvietām vairāku mēnešu garumā, ģimene nonāca Latvijā.

AIZRAUTĪBA

Irina ir spēcīga un aizrautīga pusaudze ar plašu interešu loku. Viņa gāja uz gleznošanas un teātra nodarbībām kā arī informātikas pulciņā. Neskatoties uz saviem gadiem, viņa pat pasniedza keramiku dažāda vecuma cilvēkiem, kas bija viena no viņas lielākajām kaislībām, kad viņa dzīvoja Odesā. “Es pazaudēju visu, kas man lika justies labi, kad mums nācās doties prom,” Irina atzīst pēc tam, kad  ir pastāstījusi par savu iepriekšējo dzīvi.
 
Rīgā viņa šovasar ir noorganizējusi keramikas nodarbības ukraiņu bērniem, bet viņa ilgojas pēc mājām, keramikas studijas, pēc draugiem un vecvecākiem. Un nav skaidrs, kad un vai viņa atgriezīsies.

NĀKOTNE

Kad jādomā par nākotni, viņa kļūst noraizējusies. Joprojām ir karš, ekonomika cieš un valsts atjaunošana aizņems daudz laika. “Karš ir briesmīgs. Es neesmu politiķis, bet es neredzu iemeslu nogalināt cilvēkus. Īpaši mūsdienu pasaulē, jo visu ir iespējams atrisināt ar vārdiem,” Irina ir ļoti precīza, izvēloties savus vārdus.

ATRAST JĒGU

Saule riet un Irinai tā ir vēl viena diena, pavadīta autoostā, palīdzot cilvēkiem. Mamma atbrauc ar mašīnu viņai pakaļ. Viņas vecāki ir vienmēr atbalstījuši Irinu it visā ko viņa dara. Braucot prom, Irina saka: “Es nevaru izmainīt karu, bet es varu palīdzēt cilvēkiem. Tam ir jēga… Neskatoties ne uz ko, mēs nedrīkstam padoties, un mums jāvirzās uz priekšu. Cerība vienmēr mirst pēdējā.”

ATBALSTI MŪSU DARBU